Плани влади ввести надзвичайний стан може зірвати чисельна група поміркованих політиків.

Поточний момент справді не радує тих, хто раніше утримувався від втручання в події. Швидше за все, введення надзвичайного стану викличе загострення ситуації – аж до збройного протистояння. Будь-які подальші сценарії не обіцяють нічого хорошого для правлячого класу. Навіть якщо Янукович втопить Майдан в крові, Захід країни чинитиме опір, тож це підштовхне президента до диктатури. А що означає абсолютна влада в руках однієї особи, знають навіть старшокласники. В безпеці не почуватиметься ніхто, зокрема й ті, хто зберігав нейтралітет. Враховуючи апетити оточення Януковича, про їхні бізнеси можна не згадувати – простір для фантазій, як відібрати, буде безмежний. Ніхто їх не захищатиме, бо потреба в їхніх послугах, а відтак в них самих, в Януковича відпаде.

Якщо протистояння Майдану з владою наростатиме, Янукович зрозуміє, що програє. Тоді в нього не залишиться вибору, крім як звернутися до Путіна про «миротворчу» допомогу. Для правлячого класу цей варіант не менш небезпечний, ніж попередній. Про політичні перспективи можна буде забути. Про фінансові – також. Слідом за сусідськими військами прийдуть дуже і дуже голодні колеги з російського бізнесу. Епоха халявного збагачення закінчиться: прийшлі без проблем посунуть аборигенів з усіх більш-менш прибуткових ніш.

Яскрава картинка, еге ж? Мабуть, вона зараз крутиться в головах нардепів парламентського болота, поміркованого крила регіоналів та олігархів. І вони кучкуються з несамовитим ентузіазмом. Їхня задача – вклинитися між Майданом та Януковичем, показавши себе окремою силою, з якою треба рахуватися. А тому, що це люди слова, а не дії, традиційно вибудовується паралельна реальність ідей, ініціатив, проектів, заяв.

Володимир Литвин нарешті потрібен Україні. Його козир – вплив на свого молодшого брата Миколу, голову Державної прикордонної служби. Весь час циркулюють чутки про придушення Майдану, на який можуть кинути частини Служби. Враховуючи спроби влади зібрати силовий кулак проти Майдану, це здається щирою правдою. Відмова прикордонних військ брати участь в розгоні людей суттєво послабила б Януковича. І навпаки – якщо в Литвинів вистачить духу зробити рішучий крок.

Ситуація настільки радикалізувала депутатів, що вони ладні підтримати деякі вимоги опозиції. За словами Литвина, довкола якого збираються позафракційні й частина регіоналів, у Верховній Раді немає 226 голосів для введення надзвичайного стану в країні. Екс-спікер має на увазі, що введення НС може заблокувати ситуативна більшість, на чолі якої стане він і ще кілька впливових депутатів. І навпаки, за словами Литвина, ця більшість може скасувати «закони 16 січня», відправити Кабмін у відставку та повернутися до Конституції 2004 року, тобто до парламентсько-президентської республіки.

Останній пункт, либонь, цікавий для Литвина, бо дає йому шанс повернутися у велику політику і навіть знову стати спікером. Налякані яструбами Януковича, помірковані пристали на вимогу опозиції повернути Конституцію-2004. Проте для Яценюка та Тягнибока цей пункт означає обмеження претензій на владу з боку Кличка. Для поміркованих же це шанс убезпечитися від прикрих несподіванок на майбутнє.

Навіть комуністи прокинулися від сплячки. Петро Симоненко виклав план, як вийти з кризи мирним шляхом. Для цього треба: оголосити референдум з питання визначення зовнішньоекономічного курсу інтеграції (знову за своє – Митний союз), провести політичну реформу, ліквідувати інститут президента і встановити парламентську республіку, прийняти нове виборче законодавство і повернути пропорційну систему виборів народних депутатів.

Комуністи, мов ті акули, які здалеку відчувають кров. Пропозиції Януковича ще бринять в повітрі, а «комки» кажуть, що підтримають кандидатуру Яценюка на посаді прем’єр-міністра. Пішли торги, суть яких в наступному: ми дамо вам голоси за антипровладний пакет, а ви нам – місця в новому коаліційному уряді. Такий обмін має сенс: неважко підрахувати, що опозиції буде непросто без багнетів Симоненка.

І, нарешті, почали визначатися олігархи. Свою позицію щодо подій в Україні висловив Ахметов, точніше, його компанія СКМ. Він однозначно і прозоро виступи вза мирне розв’язання конфлікту. Заява бізнесмена не просто побажання, а чітке відмежування від яструбів президента та, ймовірно, від «сім’ї» загалом. На відміну від Януковича, бізнесмен розуміє до яких наслідків призвести криваве придушення Майдану. І взагалі, якщо хто помітив, стиль власника СКМ далекий від конфронтаційного – в бізнесі він лев, а в політиці – поміркований. З огляду на авторитет Ахметова, повідомлення його компанії слід розцінювати як позицію більшості представників крупного капіталу, що вельми невтішно для Януковича.

Така приблизно на сьогодні предиспозиція строкатого набору політиків, який у вівторок може скласти ситуативну більшість. Можна сказати, що в цій непростій ситуації помірковані прийшли на допомогу опозиції, яка, на відміну від радикалів, теж готова до компромісу. І навпаки, все непривабливішою виглядає позиція Януковича. Сьогодні на його боці лише силовики, уряд, половина рідної фракції в Раді та «сімейні» бізнесмени. Президент опинився майже в повній ізоляції, його дії не підтримує навіть правляча еліта. Проте, як вже писав ПіК, така доля чекає кожного, хто піде по кривій стежині диктатури.

Источнк: http://www.pic.com.ua/lytvyn-taky-znadobyvsya-krajini-u-vr-nazrivaje-zakolot-proty-hlavy-derzhavy.html