Ініціатор польських економічних реформ («шокової терапії» 1989 року) Лєшек Бальцерович був заступником прем’єр-міністра і міністром фінансів у трьох польських урядах, президентом Нацбанку Польщі, тепер — голова Ради Форуму суспільного розвитку, почесний доктор численних європейських університетів.
Під час своєї лекції на Економічному форумі молодих лідерів у Польщі на минулому тижні він розповів про трансформаційні процеси у Східній Європі та відповів на запитання. Захід зібрав близько 350 молодих лідерів з 42 країн світу. Серед них була й авторка LB.ua Ольга Лучка, яка занотувала виступ Бальцеровича.
Давайте пригадаємо, чим був соціалізм як система. Багато хто використовує термін «комунізм». По-перше, приватна власність була заборонена. Приватні підприємства вважалися злочином. По-друге, відсутня ринкова економіка. Незалежні фінансові операції були замінені плановою економікою для створення можливості зловживань. Також працював неефективний механізм розміщення коштів.
Ці дві риси були визначальними у виникненні багатьох економічних проблем.
Але поза тим кожна країна, яка має ці дві риси – монополію державної власності та планову економіку – апріорі не є демократичними. Демократія –це конкуренція. Наприклад, вільні періодичні вибори з багатоманіттям кандидатів. Теж політична конкуренція потребує громадянських свобод. Влада має бути організована на засадах свободи, людям надається право мирно збиратися, кандидати на політичні посади не можуть бути безпідставно переслідувані та арештовані. Хоча вибори – це ще не все.
Це не є питанням лише України, оскільки, само собою, Росія є дуже важливою країною. Це питання Європи. Якщо агресор успішно продовжує діяти, інші потенційні агресори теж починають прокидатися. Безкарність агресії на ранній стадії спричинить її витік за межі країни і може обернутися навіть проти першопочаткового агресора. Наприклад, Китай наразі спрямовує війська проти Росії.
Яка установа найбільше характеризує соціалізм? Без якої його взагалі не існує?
КГБ.
Існувала звичайна поліція та політична поліція. Потужна політична поліція КГБ забезпечувала страх громадян. Треба подивитися, що сталося з колишнім КГБ: чи воно збереглося, чи розширилось? Воно збереглось у вигляді ФСБ, що ще раз характеризує режим в Росії як недемократичний.
Отже, соціалізм є політичною обмежуючою системою. Врешті-решт усі громадянські свободи, взяті з європейських хартій і застосовані у Чехії, Польщі, Словаччині спричинили крах соціалізму і розвиток демократії.
Які ж економічні результати?
Соціалізм ґрунтується на положенні, що дохід не йде до людей. Ця система часто показувала швидке економічне зростання, але згодом все відбулося навпаки. Кожна соціалістична країна зазнала збитків у порівнянні з іншими країнами, які не були соціалістичними. Наприклад, Польща та Іспанія у 1950 році мали однаковий розмір доходу на душу населення, у 1990 у нас було лише 42% іспанського.
Більш разючу різницю можна побачити при порівнянні Північної та Південної Кореї. У 2003 році дохід на душу населення Північної Кореї становив лише 7% доходу Південної. Як така бідна країна може мати таку могутню армію? Оскільки їм необхідні сили та податки, щоб утримувати людей на межі бідності, а на армію в свою чергу витрачати багато коштів. Бідна країна з потужною армією заснована на терорі та залякуванні.
На щастя, велика кількість соціалістичних режимів зникла. Бути проти соціалізму в часи соціалізму завжди було дуже ризиковано. Тому я висловлюю велику повагу т.зв. «корисним ідіотам» того часу – Вацлаву Гавелу, Адаму Міхніку.
Що сталось у 1991 з падінням соціалізму і розпадом СРСР? Для деяких людей це здавалося великою трагедією. Вони заперечували проти падіння соціалізму і бажали збереження великої імперії, їх можна сміливо назвати імперіалістами. Але для мільйонів поляків, угорців, чехів та словаків це стало можливістю повного звільнення.
Китай утримує диктатуру, але забезпечує менш-більш конкурентні умови, скасовує багато економічних обмежень. Через це спостерігається стрімкий ріст китайської економіки. Але краще мати конкурентну економіку, оскільки якщо немає політичної конкуренції, у країни завжди будуть погані керівники, такі як Сталін, Мао, Мугабе.
Виглядає, що кожна країна прагне збільшити економічну конкуренцію. Центральноєвропейські країни є демократичними, але часто обмежуються лише економічним вектором розвитку. Росія була демократичною і намагалася нарощувати справжню конкуренцію в часи Єльцина, але стала недемократичною за Путіна. Українці залишаються досить хаотичним, але демократичним народом.
Одним з індикаторів економічного розвитку є приватна власність. Є країни де приватна власність становить кілька відсотків – Білорусь, Туркменістан, Узбекистан. Але у більшості інших країн приватна власність становить 50 і більше %, включно з Росією. Впливові компанії там залежать від політичних зв’язків, співпраці з КГБ, що можна назвати політизованим капіталізмом.
Наразі існує два види капіталізму. У Росії та Україні поширений політизований капіталізм, коли у Польщі та інших країнах Центральної та Східної Європи економічні відносини є менш політизованими, успіх бізнесу напряму залежить від зусиль власників та менеджерів. У політизованому капіталізмі відсутня економічна конкуренція, там змагаються лише за зв’язки. Якщо у тебе є потрібні зв’язки, ти можеш знищити конкурента. Для прикладу, у Росії бізнеси знищуються КГБ, прокуратурою, політиками. Якщо у країні відсутня економічна конкуренція, капіталізм не може бути ефективним.
Незаполітизований капіталізм допоміг Центральній та Східній Європі розвиватися економічно краще, ніж посткомуністичні країни. Якщо ж ми аналізуємо недемократичні системи цих країн, можна виділити два види економічних режимів. У Росії, Казахстані та Азербайджані існує квазікапіталістична економіка, яка зазвичай є заполітизованою. Режим у Білорусі наближається до соціалізму, навіть не до політизованого капіталізму.
Варто відзначити відмінності країн з різним режимом у економічному зростанні. Що сталося після 1989 та у 2008? З одного боку – Польща, Естонія і навіть Вірменія, де спостерігалось значне зростання ВВП. З іншого боку – Україна зі зростанням у розмірі 12%, Росія – 5%. Еволюція російської інституційної системи обрала неправильне русло. Не можна модернізовувати економіку згори, настав час людей. Путінізація російської економіки нівелює усі інші важелі економічного розвитку країни. Російська економіка стикнулася з стагнацією навіть до агресії, спрямованої на Україну.
Яка різниця між країнами з повільним та швидким розвитком? Країни, які повільно розвиваються, відкладають реформи, а потім пробують реформуватися повільно з незначним економічним зростанням. Інші країни починають впроваджувати реформи радикальним шляхом. Проведемо паралель з медициною. Якщо є дуже хворий пацієнт, що для нього краще? Відкласти лікування через певні особисті причини: тоді йому не стане краще і ви втратите багато часу.
В Україні поступові реформи не дали результату, оскільки країною керували бюрократи та націоналісти, які не думали про економічне зростання. Але ситуація може поліпшитись. На це впливає два фактори: формування хорошої команди політичних лідерів та припинення зовнішньої агресії з боку Росії.
Окремі вислови під час дискусії
Про соціальну політику
Європі необхідна просімейна політика. Незважаючи на ріст прибутків кількість дітей у сім’ях меншає. Люди живуть довше, тому податкове навантаження на них може бути більшим. Одним з шляхів наповнення державного бюджету є збільшення пенсійного віку. Німеччина та Польща вже зробила це – збільшила пенсійний вік з 65 до 67 років, Україна теж рухається у цьому напрямку.
Про застосування економічних санкцій до Росії
Ризик великих санкцій більше вплине на Росію, ніж ризик слабких санкцій. Малі санкції не попереджують наступних кроків. Якщо попередні санкції не були настільки сильними, чи Путні зробить наступні кроки? Рішення вислати російські танки в Україну означає, що попередні санкції були занадто слабкими.
Які ж санкції необхідні?
Для початку треба проаналізувати російську економіку.
Росія має потужну армію, але слабку економіку. Російський експорт на 70% залежить від нафто- та газопродуктів. Це відбивається на соціальних виплатах, бо від газу і нафти звичайно йдуть надходження до бюджету. Тому вони ніколи не обріжуть газу для Європи, хоча цим і лякають. Газ та нафта можуть призвести до краху всієї російської економіки.
Російський фінансовий сектор дуже крихкий. Він дуже залежить від фінансування західних фондів. Капітал не тече у Росію, а витікає за її межі. Падіння Боїнга теж вплинуло на імідж Росії у європейській спільноті, оскільки безпосередньо її зачепило.
Багато державних компаній, які напряму залежать від політичних рішень. Пам’ятаєте ЮКОС, який був знищений? Він був створений компанією «Роснефть», в главі якої був пан Сєчін, колишній КГБшник.
Така система не може забезпечити економічного зростання. Це все у комплексі є причиною того, чому російська економіка почала стагнувати ще до початку агресії. Через жорсткіші санкції рецесія російської економіки стане ще глибшою.
Рецепти «шокової терапії» для переходу від соціалізму до капіталізму?
Перш за все, ви маєте бути підготовлені. По-перше інтелектуально, хоча б розуміти яка стратегія є найкращою. Соціалізм є невдалою моделлю. По-друге, ви маєте мати дуже хорошу команду. Без команди ви не можете зробити нічого. По-третє, вам необхідна наявність політичної волі. І обов’язково боротися, бо навіть якщо економічна ситуація є дуже поганою, реалізація реформ, які покращать цю ситуацію. Як наслідок, люди отримають певні переваги, свободи і зможуть самостійно зменшити безробіття шляхом створення нових робочих місць.
**
2-4 вересня 2014 року, Нови Сондж, Польща
Источник: http://economics.lb.ua/state/2014/09/17/279544_baltserovich_sanktsii_proti_rosii.html